НАВЧАЄМО НЕПІДГОТОВЛЕНОМУ СПІЛКУВАННЮ

Загальновідомо, що опанування іноземною мовою переважно супроводжується навчально-пізнавальною потребою, або потребою усвідомлення особистої думки. Рідше - задоволенням.

Як же організувати навчальний процес, щоб ця потреба у висловлю­ванні завершувалась задоволенням наприкінці уроку? Одні фахівці зyпиняються на технологіях навчання, інші - на мотиваційній готовності учнів, ще інші - на доборі aктyального матеріалу, доступного, значимого для кожного учня, що може викликати емоційний відгук, нове бачення ситуації. І всі мають рацію.

Саме у юному віці людина формує свою життєву позицію, визначає своє місце серед інших людей, мету в житті. Тому увесь матеріал, що вивчається, є як змістом, так і осередком для спілкування та особистісного розвитку

Комунікативний процес передбачає як передачу, так і сприйняття інформації. То ж необхідно розвивати уміння починати та продовжувати розмову, а також вміння реагувати на хід бесіди. Тобто навчальні вправи повинні створювати умови реальної мовленнєвої комунікації, йдучи від навчально-комунікативної діяльності до природнокомунікативної. Іншими словами, до непідготов­леного спілкування в старшій школі. У молодшій та середній школі велика увага приділяється монологічному та діалогічному мовленню, яке чітко керується вчителем.

Непідготовлене мовлення має два боки: саме мовлення та розумiння на слух. Мовлення вирішує дві основні задачі навчання ініціативному мовленню під впливом внутрішнього стимулу та навчання швидкій реакції на спонукання співбесідника,  - це зовнішній стимул.

Тому в своїй роботі доцільно використовувати полілоги, розширені монологи та діалоги, бесіди, дискусії. Оскільки найуспішніше обговорюються питання, які мають для учнів особистісне значення, - то вчителю слід дотримуватися підвищеного такту, сприймаючи учнів такими, які вони є, не нав'язуючи їм своєї думки, а підводити учнів до позиції саморозкриття.

Водночас ми самі навчаємось у своїх учнів. Навіть ставимо питання нарівні з іншими учасниками спілкування, щоб зрозуміти їхню думку. Звичайно можна поділитися своїми емоціями, але основну лінію ведуть учні. Добре використовувати метод відкритих питань, який стимулює розумову активність учнів (А що б ви зробили на їxньoму місці?), підводити їх до роздумів (Як би ви допомогли вирішити цю проблему?), заохочувати та підтримувати їхню ідею (це неординарна думка!). Показуючи, що інформація учнів зацікавила вчителя, ми тим самим допомагаємо йому проаналізувати своє висловлювання, підводячи його до узагальнення.

Дискусія - складний вид діяльності навіть рідною мовою. Готуючись до неї, ми приділяємо велику увагу мовленнєвим засобам для побудови з змістовно-мовленнєвої карти.

Карта починається зі змістовного гасла або тези, а завершується ключовим висловлюванням, логічним висновком головної ідеї.

Змістовні опори - це стовпці фраз, які відтворюють план розповіді. Звісно, вони змінюються зі зміною теми.

Одержавши карту, учні одразу ж бачать логічний розвиток і предметний зміст теми, що дає необхідний психологічний настрій. З картою процес навчання непідготовленому мовленню має більш цілеспрямований виховний характер.

Наприклад, вивчається тема “Екстремальні види спорту”. Карта з підтемою “Серфінг” має такий вигляд:

Перехідні логічні зв’язки постійні для всіх тем. Їх потрібно вивчати кожного року, постійно збільшуючи кількість. Це немовби пам’ятка для учнів як до написання, так і до побудови усного повідомлення. Ця картка – постійний супутник учня.

Таким чином, змістовно-мовленнєва карта сприяє формуванню своєї власної точки зору, вмінню підходити до вирішення проблеми з різних позицій, та несе в собі величезний виховний заряд.