Сучасні
психолого-педагогічні
технології навчання
Зміст
Вступ
1. Навчальні
ігри: їхньої функції, особливості й основні види
2. Дистанційне навчання
Висновок
Література
Вступ
У загальному
виді процес навчання являє собою процес керування, тобто впливу на педагогічну
систему, організацію знань. Для успішного його здійснення в педагогічній науці
розробляються моделі, що сприяють оптимальному керуванню в педагогічних
системах. До них відносяться спеціальні методи (методики)і технології навчання.
В. П. Беспалько дає наступне визначення педагогічної
технології: Педагогічна технологія – це систематичне втілення
на практиці заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу[1] . Відмінністю
педагогічних технологій від будь-яких інших є те, що вони сприяють більш
ефективному навчанню за рахунок підвищення в учнів інтересу й мотивації до
нього.
У цей час існує безліч
психолого-педагогічних технологій, що розрізняються по цілям, завданням,
структурі: методики прискореного навчання (наприклад, 25-й кадр для вивчення
іноземних мов; метод швидкого навчання навичкам машинопису), групове навчання, ігри,
що навчають та ін. Багато хто з них використовуються не тільки в освітньому
процесі, але й в інших сферах. Так,
наприклад, велике поширення одержали тренінги на підприємствах - ділові ігри
для вироблення й стимулювання певних
якостей і навичок співробітників.
З розвитком інформаційних
технологій більшими темпами йде становлення системи дистанційного навчання -
через мережу Інтернет, що відкриває широкі можливості застосуванню новітніх
психолого-педагогічних методик.
Оскільки в цей час навчальні ігри
й дистанційне навчання викликають особливий інтерес, саме їх і хотілося б розглянути у цій роботі.
Навчальні
ігри: їхні функції, особливості та основні види
Навчальні ігри займають важливе місце серед сучасних психолого-педагогічних
технологій навчання. Як метод вони одержали поширення в 70-і роки 20 століття.
У цей час залежно від сфери застосування існують різні модифікації навчальних
ігор. Так, при підготовці офіцерів застосовуються військові ігри, для акторів
існують сюжетно-рольові ігри, для бізнесменів і керівників - спеціальні
тренінги.
Навчальні ігри виконують 3 основні функції:
- Інструментальна: формування певних навичок й умінь;
- Гностична: формування знань і розвиток мислення учнів;
- Соціально-психологічна: розвиток комунікативних навичок.
Кожній функції
відповідає певний тип гри: інструментальна функція може виражатися в ігрових
вправах, гностична - у дидактичних, остання - у рольових іграх.
Для підвищення
ефективності навчальної гри її технологія повинна відповідати певним вимогам:
§
Гра
повинна відповідати цілям навчання;
§
Імітаційно-рольова
гра повинна включати практичні педагогічні (психологічні) ситуації;
§
Необхідна
певна психологічна підготовка учасників гри, яка б відповідала змісту гри;
§
Можливість
використання творчих елементів у грі;
§
Викладач(психолог)
повинен виступати не тільки в ролі керівника, але і як коректор і
консультант у процесі гри.
Будь-яка
навчальна гра складається з кількох етапів:
1) Створення ігрової атмосфери. На даному
етапі визначається зміст й основне завдання гри, здійснюється психологічна
підготовка її учасників;
2) Організація ігрового процесу, що включає
інструктаж - роз'яснення правил й умов гри учасникам - і розподіл ролей серед них;
3) Проведення гри, у результаті якої повинно
бути вирішено поставлене завдання;
4) Підведення підсумків. Аналіз ходу й
результатів гри як самими учасниками, так й експертами ( психологом,
педагогом).
Слід зазначити,
що в навчальних іграх використовується не тільки ігровий метод як такий. У
процесі гри можна застосовувати групову
й індивідуальну роботу, спільне обговорення, проводити тестування й опитування,
створювати рольові ситуації. Іншими словами, гра органічно об’єднує й дозволяє
використати різні методи - анкетування,
соціометрії, «мозкового штурму» та ін.
Разом з тим, у
педагогіці ігровий метод має деяку специфіку. У процесі навчання гра найчастіше
використовується як допоміжний елемент, доповнення до теоретичного матеріалу й
не може виступати як основний метод навчання.
Виходячи з методів, цілей й особливостей навчальних ігор можна виділити
наступні їхні різновиди:
Ø
імітаційні
ігри використовуються в
професійному навчанні при формуванні певних виробничих навичок. Так, у грі може
імітуватися організаційно-економічна діяльність умовного швейного виробництва.
Учасники гри розробляють основні етапи свого швейного виробництва, а також
застосовують отримані практичні навички по моделюванню й пошиттю виробів.
Ø
сюжетно-рольові.
У їхній основі лежить
конкретна ситуація - життєва, ділова або
інша. Гра в цьому випадку нагадує театральну постановку, де кожен учасник
виконує (грає) певну роль. Це ігри творчі,
у яких сюжет - форма інтелектуальної діяльності, тому в цьому випадку
велике значення грає підготовка учасників і розробка сценарію гри.
Ø
інноваційні
ігри. Їхня основна
відмінність від інших видів складається в їхній рухливій структурі та
проведенні гри в кількох «просторах, що навчаючи-розвивають» - наприклад, з
використанням комп'ютерних програм. Інноваційні ігри спрямовані на одержання
якісно іншого знання з використанням новітніх педагогічних та інформаційних
технологій.
Якщо перераховані вище види ігор розрізнялися по
методу, то принцип виділення останніх - це ціль, призначення гри, що складає у
формуванні певних навичок керування конкретною ситуацією.
Ø
організаційно-діяльні.
У них акцент ставиться на
діагностиці ігрової ситуації й
обґрунтуванні вибору варіантів рішення проблеми. З погляду методів тут більше уваги приділяється діалогу,
спілкуванню учасників й інших форм групової роботи.
Ø
ділові
тренінги – цей вид
докладніше буде розглянутий нижче.
Ця класифікація
не є остаточною й може бути продовжена. Слід також зазначити, що форми
навчальних ігор відрізняються розмаїтістю й можуть сполучатися й взаємодоповнювати
одна одну – наприклад, може бути рольова ділова гра, інноваційно-імітаційна
тощо. Яскравим прикладом сфери застосування такого виду ігор є навчання
іноземній мові. У цьому випадку в іграх сполучаються різні методи, спрямовані на вдосконалення навичок володіння
мовою. Так, у грі «Презентація»[2] студентам необхідно
представити свою «фірму» на одержання «кредиту від банку» англійською мовою. Аргументуючи свої позиції,
вони відтворюють різні ситуації ділового спілкування, що дає їм не тільки
можливість мовної практики, але й дозволяє розвити певні ділові якості й творчі
здатності, які можуть бути корисні в їхній майбутній професії.
Однієї з
найбільш ефективних методик виступає ділова гра. У процесі її
моделювання визначається проблемна ситуація (кейс), і ціль гри складається в
пошуку шляхів її вирішення. Ділові ігри застосовуються як в освітній, так
і діловій сферах.
q
Приклад
навчальної ділової гри приводився при розгляді гри «Презентація. Інший приклад
- гра «Новий менеджер»[3] (Ця гра
використовувалась при конкурсному відборі на посаду менеджера в конкретну
фірму). Хід гри включав 3 етапи - доповідь кандидата, кейс-стадія (участь у
конкретних ситуаціях) і групове рішення проблем. Тут від кандидатів було
потрібно не просто показати свої знання, але зробити це якнайкраще, тобто
виявити компетентність й оригінальність при рішенні управлінських завдань.
Ділові ігри в
освітньому процесі часто використовуються при вивченні економічних дисциплін.
Так, наприклад, гра «Інвестор» ставить метою планування й організацію
інвестиційного проекту, що дозволяє учням засвоїти розуміння цілей і завдань
інвестиційної діяльності.
У цілому в
процесі ділової гри в її учасників формується й закріплюється механізм пошуку
рішення проблеми. Крім того, вона впливає на психологію учнів, тому що
позбавлена психологічної напруженості, що властива традиційним формам навчання й орієнтує учасників на більш повне
сприйняття навчального процесу.
Психологічні
ігри, проведені для бізнесменів,
дозволяють виявити в них специфічні якості й навички, необхідні для
керування/керівництва фірмою, ділового спілкування, створення та підтримки
«духу компанії». Під час психологічних тренінгів ігри можуть носити й характер,
що розкріпачує. Так, наприклад, гра «Знайомство ділових партнерів» спрямована на
створення сприятливої атмосфери в групі.
Основна мета
тренінгу складалася в навчанні учасників навичкам ефективного спілкування,
тобто такого, від якого сама людина і його слухачі одержували б задоволення.
У процесі
тренінгу (який проходив 3 дні) учасники засвоїли основні принципи вербального й
невербального спілкування, одержали не тільки комунікативні навички, але й
навички «зворотного зв'язку» (уміння слухати), навчилися елементів переговірного
процесу й поводженню в конфліктній ситуації спілкування. Все це було досягнуто
завдяки використанню різних психологічних методів: тестів, вправ, групових
обговорень і самостійної роботи. Особливе місце приділялося формуванню
особистісної позиції( «Я-концепція»), засвоєнню психологічних моделей
(наприклад, модель «Айсберг», що відбиває механізм й аксіоми комунікації).
Кожен етап тренінгу - гра або психологічна методика - супроводжувався аналізом
висококваліфікованого психолога-ведучого. Використання цих й інших технологій
сприяло органічному сполученню теорії та практики й робило сам тренінг
динамічним.
У результаті
тренінг допоміг учасникам навчитися правильно оцінювати себе та інших,
ефективно будувати спілкування з іншими людьми як у повсякденному житті, так й
у ділових ситуаціях й, звичайно, любити сам процес спілкування.
Завершуючи
розгляд ділових ігор, відзначимо, що вони навчають:
·
зіставляти
свою думку з думкою інших;
·
оцінювати
свої амбіції й можливості, рівень авторитету й ступінь довіри з боку колективу;
·
знаходити
вихід з конфліктних ситуацій у діловій сфері й міжособистісному спілкуванні;
·
усвідомлювати
свої поведінкові й психологічні установки;
·
виконувати
різні функціональні ролі й ін.
Отже, роль
навчальних ігор надзвичайно важлива. У педагогіці вони є невід'ємною складовою
розвиваючого навчання, що ґрунтується на розвитку активності, ініціативи,
самостійності учнів. Говорячи про ролі ділових ігор, відомий педагог і психолог
М. И. Махмутов відзначав, що значення цієї технології складається в розвитку
пізнавальної, соціальної й професійної активності учнів, формування в них
навичок участі в ділових іграх[5] .
Про результати
застосування навчальних ігор у цілому свідчать численні дослідження вітчизняних
фахівців, які відзначають, що ця технологія дозволяє підвищити ефективність
навчання в середньому в 3 рази.
Навчальні ігри
в цілому й ділові зокрема мають також психологічне значення й широко застосовуються
в діловій сфері, сприяючи розвитку професійних й особистісних якостей
бізнесменів.
На сучасному
етапі глобалізації й розвитку комп'ютерних технологій ігри та інші
психолого-педагогічні методики і технології можуть успішно застосовуватися у
віртуальному просторі. Проблемі дистанційної освіти як новітньої технології
навчання присвячена наступна частина роботи.
Дистанційне навчання
Подібно тому,
як раніше винахід пера й паперу вивело розвиток освіти на новий рівень,
інформаційні технології стали новою революцією в сучасному суспільстві. У
навчанні телекомунікації та комп'ютерні технології відкривають дорогу новим
формам подання інформації й передачі знань. Провідної з таких форм стає освіта
в мережі Інтернет, іменована дистанційною.
«Дистанційне
навчання – це комплекс освітніх послуг, що надається широким верствам
населення в країні та за кордоном за допомогою спеціалізованого
інформаційно-освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною
інформацією на відстані (комп'ютерний зв'язок, супутникова телебачення й
т.п.).»[6] Особливістю дистанційного
навчання є, по-перше, віддаленість учня від викладача; по-друге, самостійність
– це як варіант заочного навчання; і, по-третє, активна інтеграція
інформаційних засобів і ресурсів у процес навчання. Так, наприклад, система
Tandem[7] дозволяє знайти партнера
по вивченню одного з європейських мов і виступає посередником у навчанні,
пропонуючи певну методику організації процесу спілкування.
Яку ж роль можуть
виконувати в дистанційному навчанні психолого-педагогічні технології? У
віртуальному просторі вони також можуть виконувати функцію активізації процесу
навчання, але на якісно іншому рівні: вони повинні відповідати вимогам
віртуального середовища й сполучатися з інформаційними технологіями. Останнє
твердження викликає гостру полеміку серед фахівців тих країн, де новітні
технології давно інтегровані в освітній процес[8] . Для них важливим є
питання, який вплив має використання сучасних технічних й інформаційних засобів
на учнів.
От як оцінюють
використання новітніх технологій у
навчанні французькі фахівці[9] .
Новітні
технології, на їхню думку, мають наступні переваги:
Ø сприяють підвищенню мотивації навчання;
Ø є джерелом інформації, стимулюють
самоосвіту, формують навички самостійної, зосередженої діяльності;
Ø підвищують інформативність, інтенсивність,
результативність освіти;
Ø сприяють його диверсифікованості,
використанню ігрового й швидкісного навчання.
Разом з тим,
багато фахівців далекі від ідеалізації ролі новітніх технологій і навіть
ставлять їхнє використання під сумнів. Так, наприклад, японський педагог С.
Судзуки вважає, що, з одного боку, вони допомагають розвивати інтелект учнів,
але, з іншого боку, не забезпечують міцного закріплення знань. Французький
педагог Л. Легран, розглядаючи феномен мотивації учнів при роботі з
комп'ютером, пропонує проаналізувати, чи
є виникаюча при цьому гра навчальною[10]. Крім того, комп'ютерні
заняття мають і негативні наслідки - невроз, зниження зору та ін.
У цілому
іноземні фахівці сходяться в думці, що необхідний комплексний підхід до аналізу
новітніх засобів навчання, що припускає якісну підготовку/перепідготовку
вчителів, а також співробітництво вчених, педагогів і фахівців в області
новітніх технологій.
Всі ці проблеми
є актуальними при аналізі дистанційної освіти, оскільки вона виступає сферою, повністю
пов'язаною із застосуванням інформаційних технологій.
Одним з
головних принципів дистанційного навчання є його доступність – кожен бажаючий
може при певних умовах стати «віртуальним студентом». Однак, тут виникає ще
одна проблема: як оптимально сполучати доступність із високою якістю? От як бачить можливі шляхи рішення цієї проблеми
один з фахівців[11]
. Для вдосконалення якості в порівнянні із традиційними формами навчання
програма дистанційної освіти повинна включати наступні принципи:
Ø Баланс системи «якість - доступність» може бути досягнутим при
сполученні ефективного фінансування, при якому кошти йдуть на створення
освітнього простору (інформаційних ресурсів і навчального матеріалу), з
оптимальною організацією процесу навчання. Останнє має на увазі розробку
спеціалізованого програмного забезпечення, що забезпечує пошук інформації в
мережі, а також створення додаткових ресурсів - електронних баз даних,
бібліотек та посилань на необхідні джерела.
Ø Учбово-методична робота викладачів
припускає вихід на новий рівень - співробітництво з фахівцями із психології та інформаційних
технологій, а також зі студентами та користувачами Інтернет.
Ø У віртуальному просторі особливе значення
має постійне вдосконалення й відновлення ресурсів, тому утворення “on line”
повинне бути в деякому сенсі універсальним. У дистанційній освіті більшу роль відіграють
віртуальні семінари, конференції й форуми, електронне листування з викладачами.
Не гублять своєї актуальності і психолого-педагогічні технології: моделюючі
програми, призначені для проведення ділових ігор у мережі, віртуальні психологічні
тести та опитування, колективна робота в мережі (наприклад, з використанням
телемостів, телеконференцій) можуть успішно доповнювати віртуальну освіту,
підвищувати її якість та інтерес до неї.
Ø Важливою проблемою віртуального навчання є
критерій оцінки знань. Дистанційна освіта багато в чому самостійний процес,
тому в задачу викладачів входить формування активного відношення молоді до
навчання. У зв'язку із цим необхідно не тільки впровадження тестового контролю,
але й оцінки самостійності й активності студента.
Ø Навчальна програма повинна бути
максимально гнучкою - учень повинен мати право вибору найбільш доступної й
зручної для нього форми навчання. У віртуальному просторі більшу роль відіграють
мотивація й зацікавленість учня, і якщо навчальні технології не будуть це
враховувати, виникає небезпека його «втрати»- студент у будь-який момент може
перейти до конкурента або повернутися до традиційних форм навчання.
Отже,
дистанційна освіта створює широкі можливості застосуванню навчальних й
інформаційних технологій, має на увазі їхнє спільне застосування. Разом з тим,
на сучасному етапі її організація утворить цілий комплекс невирішених проблем.
Навіть найкращі й передові технології – як інформаційні, так і
психолого-педагогічні - без адекватної організації навчального процесу можуть
зробити зворотній, часом руйнівний вплив, тому для якісної й доступної освіти
недостатньо просто впровадити їх у процес навчання, необхідний творчий підхід
до справи, створення налагодженої системи організації навчальної роботи
викладачів і студентів.
Висновки
Проаналізувавши
два типи сучасних психолого-педагогічних технологій, можна зробити наступні
висновки.
Навчальні ігри являють собою діючі технології, які знаходять застосування
як у навчанні, так й у багатьох інших сферах діяльності. У педагогіці вони
сприяють активізації навчального процесу, пробудження творчого потенціалу
учнів. При підготовці фахівців, психологічні тренінги з використанням ігрового
методу дозволяють в ігрових ситуаціях знайти рішення проблем, що часто мають
місце в житті, підвищити зацікавленість учасників, а також створюють відкриту
атмосферу спілкування.
Незважаючи на популярність, гра залишається одним зі складних і суперечних
понять філософії та психології. Дотепер ведуться суперечки про те, яке її
призначення у людському бутті. "Гра в бісер" Г. Гессе, "Людина
граючий" (Homo ludens) Й. Хейзинги – всі ці явища свідчать про те, що саме
за допомогою незвичайного, неочевидного з погляду прагматичного змісту
здійснюється основне людське призначення, що складається в можливості
здійнятися до вершин духу, відірватися від тілесних потреб і земного існування.
Саме в грі створюється щось нове, чого не було раніше.
Однієї із самих
новітніх освітніх технологій є дистанційне навчання, що дозволяє в домашніх умовах
за допомогою комп'ютера та телекомунікацій одержати вищу освіту або пройти
курси іноземної мови в університеті або школі, що знаходиться в іншій країні.
Однак, розвиток дистанційної освіти породжує й ряд проблем, пов'язаних з якістю
викладання й використанням сучасних інформаційних засобів у навчанні.
У віртуальній освіті також існує питання про ефективну організацію
навчального процесу, підвищенні зацікавленості учнів, і тут велику роль можуть відігравати психолого-педагогічні технології, що застосовуються
й у традиційному навчанні: ігри у мережі, віртуальні семінари, тренінги,
спільні колективні проекти та ін.. Два типи технологій - інформаційні й
навчальні - можуть (і повинні) успішно поєднуватися,
сприяючи диверсифікованості процесу навчання, розвитку творчого потенціалу й
пізнавальних прагнень особистості, що і є змістом освіти в цілому.
Ж.-Ф.Ліотар у
своїй роботі «Стан постмодерна», говорячи про знання в інформаційних
суспільствах, відзначав, що в епоху постмодерна актуальним стає одержання доступу
до інформації. У цьому випадку роль освіти зводиться до розробки
міждисциплінарного підходу та навчанню «прийомам» одержання знань. Можна
сказати, що можливості дистанційної освіти повною мірою відбивають ці принципи.
Необхідно лише, щоб була повною мірою забезпечена відповідна методологічна й
управлінська база для його успішного функціонування.
Література
1. Ж.-Ф.Ліотар.Стан постмодерна.Спб, 1998
2. Якунін В.А. Педагогічна психологія. Спб, 2000
3. Бадмаев Б.Ц. Психологія й методика прискореного навчання.М,1998
4. Педагогічний менеджмент і прогресивні технології навчання. /Матеріали
наукової конференції. СПБ,1996
5. Захарова І.Г.Інформаційні технології для якісної й доступної освіти//
Педагогіка, №1,2002
6. Nouvelles technologies - reussir la revolution?// Le Monde de l'education,
№287 (12), 2000
[1] См: Педагогический менеджмент и прогрессивные
технологии обучения. СПб, 1996,Ч.2 с.33
[2] См: там же,с.95-98
[3] Там же, с.58
[5] См.: там же, с.33-34
[6] Цит.по: там же, Ч.2,с.120
[8] Особое развитие дистанционное обучение получило в европейских странах
(Германии и Франции) и в Канаде.
[9] См.: Nouvelles
technologies – reussir la revolution?// Le Monde de l’education, №287 (12), 2000,с.20-32 (пер.с франц.: Новейшие
технологии – успешная революция?//Мир образования)
[10] Мнения специалистов приводятся по материалам
указанной выше статьи.
[11]Здесь и далее см.: И.Г.Захарова. Информационные
технологии для качественного и доступного образования// Педагогика, №1,2002,
с.27-33.
Комментариев нет:
Отправить комментарий