Про сучасні підходи до вивчення

і викладання іноземних мов

         Відомо, що наша держава активно здійснює кроки до інтеграції української освіти в європейський простір. 3 огляду на цю политику след niдкреслити необхідність ознайомлення освітян, насамперед учителів i викладачів рідної та іноземної мов, iз cepiєю матеріалів, основним з яких є програма (довідник) niд назвою “Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”, створена за дорученням Ради Європи й опублікована цією авторитетною міжнародною організацією англійською i французькою мовами 1998 року в місті Страсбурзі. (Український переклад цього видання здійснили викладачі кафедри методики викладання іноземних мов Київського національного лінгвістичного університету проф. С.Ю. Hiкoлаєвa, ст. викл. О.М. Шерстюк, доц. К.І. Онищенко; у видавництві “Ленвіт” ця праця не- щодавно побачила світ).

         Рекомендації Ради Європи (PPЄ) — це результат багаторічних i чис- ленних досліджень у галузі методики, педагогіки, психології, прикладної лінгвістики, виконаних провідними фахівцями з 41 кpaїни, які є здебільшого членами  Ради Європи, а також тих, які до неї не належать. Їх проекти детально обговорювались теоретиками i практиками на етапах розробки й апробації. Сьогодні можна стверджувати, що названий документ є унікальним внеском у мето- дичну науку i прикладну лінгвістику; це зовсім нова, всеохопна модель, що описує складний процес вивчення, викладання i використання мови, окремих видів знань і вмінь, необхідних для спілкування.

         Як зазначено у “Зверненні до користувача”, Рекомендації мають дві головні мети:

         1. Заохотити різні категорії практиків у галузі мов, включаючи самих учнів, до роздумів над такими запитаннями: Що ми робимо, коли розмовляємо один з одним або пишемо один до одного? Що дозволяє нам діяти саме так? Як багато нам необхідно вивчити, коли ми намагаємось користуватися новою мовою? Як ми визначаємо свої цілі i помічаємо прогрес на шляху від повного невігластва до ефективного володіння іноземною мовою? Як відбувається вивчення мови? Що ми можемо зробити, щоб допомогти собі та іншим краще вивчити мову?

         2. Полегшити для практиків процес спілкування між собою та зi своєю клієнтурою про те, у чому вони хотіли б допомогти учням досягти ycпixiв, i про те, як їм це вдається  [c.7]. Водночас автори PPЄ зазначають, що вони не мають “наміру вказувати практикам, що робити або як це робити. Ми ставимо запитання, а не відповідаємо на них. Визначення цілей, яких мають дотримуватися користувачі, або методiв, якими вони могли б послуговуватися, не є функцією Загальноєвропейських Рекомендацій” [с. 7]. Проте автори довідника додають, що представники Комитету сучасних мов Ради Європи не є байдужими до цих проблем, оскільки фахівці-учасники створення спільних проектів упродовж років вкладали багато npaці в розробку принципів i практику вивчення, викладання та оцінювання мов  [c.7]. Bci методологічні й теоретичні принципи й положення, викладені у РРЄ, формують спільну основу для створення сучасних (нових) навчальних планів з мовної підготовки, типових програм, навчальної літератури, розробки текстів та іспитів тощо. Вони в доступній формі описують, чого повинні навчитися учні, студенти і дорослі, щоб користуватися мовою у спілкуванні, якими знаннями і вміннями вони мають оволодіти. За такого навчання неабияку роль відіграє країнознавчий аспект. Згадана спільна основа для точного опису цілей, змісту i методів навчання важлива для визначення об'єктивних критеріїв, що характеризують рівні володіння мовою. Наявність цих критеріїв сприятиме міжнародній співпраці у галузі викладання сучасних мов, полегшить взаємне визнання кваліфікацій, що існують у різних навчальних системах Європи, а отже, допоможе здійсненню європейських обмінів.

         Оцінюючи РРЄ, слід підкреслити, що вони повністю підпорядковані головній меті Ради Європи, яка сформульована у рекомендаціях її Комітету Miнicтpiв: “Досягти більшої єдності членів європейської спільноти і йти до цiєї мети шляхом об'єднання спільних зусиль у галузі культури” [с.2]. Конкретизуючи цю тезу, варто додати, що Комітет з питань культурної співпраці у галузі викладання сучасних мов при Paдi Європи послідовно дотримується трьох головних принципів, викладених у рекомендаціях Комітету Miнicтpiв PЄ. Ці принципи дають повне уявлення про цілі та завдання сучасної мовної політики Ради Європи; вони є політичним підгрунтям Загальноєвропейських Рекомендацій. Їx сформульовано так:

— багатий спадок різних мов i культур у Євpoпі є цінним спільним джерелом для захисту i розвитку, i тому головним завданням освіти є перетворення цієї розмаїтості з перешкоди у спілкуванні на можливість взаємного збагачення і розуміння;

—       лише шляхом кращого оволодіння сучасними європейськими мовами можна полегшити спілкування, та взаємодію між європейцями з різними рідними мовами заради підтримки європейської мобільності, взаєморозуміння i співпраці та подолати упередженість і дискримінацію;

— держави-члени РЄ, приймаючи або розвиваючи національну по- літику в галузі викладання та вивчення сучасних мов, можуть досягти 6ільшого об'єднання на європейському pівні шляхом запровадження єдиних вимог для подальшої cпiвпраця та координації політики [c.2].

До матеріалів, виданих РЄ, належить так званий “Європейський мов- ний портфель”. Передбачається, що на його основі будуть опрацьовуватися у різних країнах свої “портфелі” з рекомендаціями як для загального, так i для професійного оволодіння мовою. Вже у 1998 — 1999 роках в Інтернеті згадувалася наявність 30 “портфелів” для навчальних закладів різних типів, у тому числі для ВНЗ, які готують майбутніх учителів i викладачів іноземних мов. Слід звернути увагу читачів на те, що Рекомендації Ради Європи стосуються всієї освітньої галузі “Мова i литература”, яка має на мeтi забезпечити опанування рідної мови як засобу спілкування, оволодіти надбанням конкретного середовища духовності і культури, прилучити тих, хто вчиться, до літературних скарбниць свого народу i народів світу. Водночас вони передбачають оволодіння принаймні однією іноземною мовою. Відомо, що на сучасному етапі розвитку цивілізації, в тому числі й українського суспільства, вивчення мов розглядається як процес пізнання учнями, студентами, дорослими людьми іншої культури, мова якої вивчається. Сформульована нова мета навчання іноземних мов: використовувати ці мови як інструмент у діалозі культур i цивілізацій сучасного світу. Ця мета оцінюється сьогодні фахівцями як безперечний крок уперед, який загалом відповідає Рекомендаціям Ради Європи.

         Названий вище документ охоплює вci piвні освіти — від дошкільної до післядипломної, РРЄ функціонує залежно від того, кого навчають – дошкільнят, учнів загальноосвітньої школи, студентів чи дорослих – слухачів на курсах іноземних мов. Тут може постати запитання: а хіба змінилися практична, освітня, виховна та розвивальна цілі навчання іноземних мов? Hi, вони залишаються, але в них вкладається новий зміст, а саме:

— практична мета — це формування в учнів комунікативної іншомовної компетенції;

— освітня — формування навчальної компетенції;

— виховна — виховання толерантності, здатності розуміти інший спосіб поведінки людей; здатність бачити спільне i різне в культурах; це виховання готовності до практичного користування іноземними мовами;

—             розвивальна — розвиток здібностей до соціальної взаємодії, розвиток творчих здібностей, інтелекту, позитивних емоцій; формування бажання оволодіти іноземними мовами.

         Проникливою ідеєю документа, про який іде мова, є прагнення всіляко підтримати методи викладання, що допомагають молоді набувати знання, уміння і досвід, і яких вона потребує для досягнення самостійності мислення i діяльності, більшої відповідальності у стосунках з іншими людьми. Рекомендації закликають учених, організаторів і практиків у галузі навчання іноземних мов будувати свою діяльність на потребах, мотивах, характеристиках і здібностях того, кого вони навчають. Саме з метою координації зусиль ycix учасників процесу навчання іноземних мов — організатopiв, учителів, учнів, студентів, керівників освіти, авторів i видавців навчальної літератури — для досягнення поставлених цілей i були створені РРЄ.

         Як уже зазначалося, Рекомендації далекі від спроби нав'язати єдину систему або єдиний підхід до викладання мов. Їхнє призначення — бути своєрідним довідником, який здатний допомогти вчителям, авторам підручників, учням чи студентам, їхнім батькам зробити певний вибір методу, діяти в його рамках адекватно поставленим цілям, тобто “говорити однією фаховою мовою”. Звідси випливають завдання для українських вчителів i викладачів іноземних мов, керівників закладів освіти вcix piвнів акредитації та установ освіти: якщо українська загальноосвітня i вища школи дійсно хочуть працювати у європейському освітньому просторі, якщо вci ті освітяни, які мають відношення до навчання іноземних мов, хочуть, щоб Рада Європи вважала їх перспективними фахівцями i рівноцінни- ми партнерами, які будують свою систему вивчення i викладання мов на сучасних методологічних, теоретичних i методичних принципах, вони повинні прийняти ці Рекомендації i реалізувати їх у своїй практичній діяльності. На жаль, ознайомлення з реальним станом справ свідчить про те, що сьогодні навіть не вci викладачі, які читають в університетах курс методики викладання іноземних мов, мають уявлення npo icнyвання РРЄ. Не кращою є ситуація в цьому аспекті i в загальноосвітніх школах, у тому числі в столичних. Характеризуючи РРЄ, варто звернути увагу фахівців на причини, які викликали їx появу в європейському освітньому просторі.

Для цього досить послатися на текст спільної декларації (яка в Україні не була опублікована й існує лише як робочий документ) міністрів освіти країн Європи, підписаної в італійському місті Болонья 19 червня 1999 року цими високими урядовцями фактично ycix європейських країн (Українa приєдналася до Болонської та Лica- бонської конвенцій). Декларація була опублікована в європейській npeci під заголовком “Європейський простір у сфері вищої освіти”. У цьому документі зазначається: “Європа знань” є сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального i людського розвитку, невід'ємною складовою зміцнення та інтелектуального збагачення євро- пейських громадян, вона спроможна надати їм необхідні знання для ycвiдомлення спільних цінностей та належності до єдиної соціальної культурної сфери. Загальновизнаним є пріоритетне значення освіти та співробітництва у галузі освіти для розвитку та зміцнення стабільних, мирних і демократичних суспільств...”. Тому група європейських держав, підписавши у травні 1998 року Сорбонську декларацію i наголосивши на вирішальній ролі yнiверситетів у створенні cпільного європейського простору у сфері ВО, взяла на себе зобов'язання провести реформи у галузі вищої освіти. Ці реформи мають забезпечити постійну адаптацію вищої освіти i наукових досліджень до нових потреб i вимог суспільства. Зокрема, йдеться про те, що необхідно домогтися більшої, ніж зараз, сумісності й поpівняльності систем вищої освіти у різних країнах. У Болонській декларації також записано:

“Нам слід зосередитися на вирішенні завдання підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти... Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти у Євpoпi, яка була б привабливою для всього світу i відповідала б особливостям наших культурних і наукових традицій”. До цього варто додати, що у Болонській декларації намічені конкретні кроки щодо зближення систем вищої ocвiти у європейських кpaїнах, наприклад: дати студентам змогу переходити з одного європейського університету до іншого; створити єдину систему присвоєння вчених звань доктора i кандидата наук, а також бакалавра, магістра та ін.

         Зрозуміло, для учасників єдиного європейського освітнього простору важливо, що в навчанні іноземних мов та оволодінні ними будуть використовуватися єдині методичні рекомендації. Також слід звернути увагу на те, що сьогодні у всій Європi, в тому числі в Україні, зросло прагнення випускників загальноосвітньої школи здобувати вищу оcвiту. Так, якщо в колишньому Радянському Cоюзі до BHЗ i технікумів вступали близько 20% випускників шкіл, то сьогодні в Україні ця цифра зросла майже до 50 відсотків.

         Хотілося б наголосити ще раз: Рекомендації Ради Європи адресовано вciм фахiвцям у галузi сучасної мовної освіти. Вони cпрямовані на стимулювання, вдосконалення і впровадження у практику сучасних методів, що в кінцевому підсумку полегшить спілкування між фахівцями на міжнародному рівні. Разом з тим, безумовно, Рекомендації стануть необхідним інструментом у cпpaвi професійної підготовки майбутніх учителів, розробки навчальних планів, програм і тестів, створення підручникiв і посібників.